Десь на набережній в Мукачеві
Окажись снова я в Мукачево
Там де душу виймає сакура
Там где душу волнует сакура,
Влаштував би собі побачення
То устроил бы я свидание,
Із собою з вісімдесятих я
Сам с собой из восьмидесятых я.
І спитав би у себе, хлопчика
И спросил бы у себя-мальчика,
Що побачив мене, дорослого
Что увидел меня-взрослого,
Чи хотів би він стати голосом
Захотел бы он стать голосом
Покоління тих, кому болить.
Поколенья тех, кому болит.
Тих, хто не мовчить
Тех, кто не молчит
Я не хочу ніколи існувати — без імені
Не хочу без имени остаться - никогда
Я не хочу ніколи засинати — у камені
Не хочу застыть, однажды в камне - навсегда
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє
Я сберегу - имя своё
Тим, ким я був — тим я і є
Кем всегда был — тот я и есть
Тим, ким я був
Кем всегда был — тот я и есть
Десь у Львові на Драгоманова
А во Львове на Драгоманова,
В паралельному з нами просторі
Так сейчас от меня далёкого
Побалакав би під каштанами
Поболтать б хотел под каштанами
Із собою із дев'яностих я
Сам с собою из девяностых я.
І спитав би у того підлітка
И спросил у подростка хмурого
Що на мене з під лоба дивиться
Из подлобья на мир смотрящего,
Чи хотів би він стати дзеркалом
Захотел бы он стать зеркалом
Покоління тих, кому болить.
Поколенья тех, кому болит.
Тих, хто не мовчить
Тех, кто не молчит
Я не хочу ніколи існувати — без імені
Не хочу без имени остаться - никогда
Я не хочу ніколи засинати — у камені
Не хочу застыть, однажды в камне - навсегда
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє
Я сберегу - имя своё
Тим, ким я був — тим я і є
Кем всегда был — тот я и есть
Тим, ким я був
Кем всегда был — тот я и есть
Десь у скверику, на Подолі я
Где-то в скверике, на Подоле я
Видно з далеку сяйво місячне
Ночью лунною и таинственной
Сів би випити, під магнолію
Сел бы выпить я под магнолией
Із собою, десь із двотисячних
Сам с собой, где-то из двухтысячных
І спитав би себе натхненного
И спросил себя вдохновенного,
Що не дуже уважно слухає
Что не очень внимательно слушает
Чи хотів би він стати пам'яттю
Захотел бы он стать памятью
Покоління тих, кому болить
Поколенья тех, кому болит.
Тих, хто не мовчить
Тех, кто не молчит
Я не хочу ніколи існувати — без імені
Не хочу без имени остаться - никогда
Я не хочу ніколи засинати — у камені
Не хочу застыть, однажды в камне - навсегда
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє
Я сберегу - имя своё
Тим, ким я був — тим я і є
Кем всегда был — тот я и есть
Тим, ким я був — тим я і є
Кем всегда был — тот я и есть
Покоління тих, кому болить
Поколение тех, кому болит
Тих, хто не мовчить
Тех, кто не молчит
Ми не хочем ніколи існувати — без імені
Не хотим без имени остаться - никогда
Ми не хочем ніколи засинати — у камені
Не хотим застыть, однажды в камне - навсегда
Ми нікому не будем віддавати — ім'я своє
Мы сбережём - имя своё
Тим, ким були — тими і є
Кем были мы — те мы есть
Тим, ким були — тими і є
Кем были мы — те мы есть
Тим, ким були — тими і є
Кем были мы — те мы есть
Тим, ким були — тими і є
Кем были мы — те мы есть
Мукачево
Мукачево (перевод Елена Догаева)
Десь на набережній в Мукачеві, там, де душу виймає сакура,
Где-то на набережной в Мукачево, там, где душу терзает сакура,
Влаштував би собі побачення із собою з вісімдесятих я
Я б устроил себе б свидание с самим собою из восьмидесятых бы
І спитав би у себе, хлопчика, що побачив мене, дорослого,
И спросил бы у себя, мальчика, увидавшего меня, взрослого,
Чи хотів би він стати голосом покоління тих, кому болить?
А хотел бы он стать голосом поколения тех, у кого душа болит?
Тих, хто не мовчить!
Тех, кто не молчит!
Я не хочу ніколи існувати без імені,
Я не хочу никогда существовать без имени,
Я не хочу ніколи засинати у камені,
Я не хочу никогда застывать, как гранит,
Я нікому не буду віддавати ім'я своє,
Я не буду никому отдавать своё имя,
Тим, ким я був, тим я і є,
Тем, кем я был, я являюсь и ныне,
Тим, ким я був...
Тем, кем я был...
Десь у Львові на Драгоманова в паралельному з нами просторі
Где-то во Львове на Драгоманова, в параллельной с нами плоскости,
Побалакав би під каштанами із собою із дев'яностих я
Поболтал бы я под каштанами с самим собою из девяностых бы
І спитав би у того підлітка, що на мене спідлоба дивиться,
И спросил бы у того подростка, что глядит на меня исподлобья,
Чи хотів би він стати дзеркалом покоління тих, кому болить?
А хотел бы он стать зеркалом поколения тех, у кого душа болит?
Тих, хто не мовчить!
Тех, кто не молчит!
Я не хочу ніколи існувати без імені,
Я не хочу никогда существовать без имени,
Я не хочу ніколи засинати у камені,
Я не хочу никогда застывать, как гранит,
Я нікому не буду віддавати ім'я своє,
Я не буду никому отдавать своё имя,
Тим ким, я був, тим я і є,
Тем, кем я был, я являюсь и ныне,
Тим ким я був...
Тем, кем я был...
Десь у скверику на Подолі я, видно здалека сяйво місячне,
Где-то в скверике на Подоле, где светит издали месяц призрачный,
Сів би випити під магнолію із собою десь із двохтисячних
Сел бы выпить я под магнолией с самим собою бы из двухтысячных
І спитав би себе натхненного, що не дуже уважно слухає,
И спросил бы себя, вдохновенного, что как-будто бы и не слушает,
Чи хотів би він стати пам'яттю покоління тих, кому болить?
А хотел бы он стать памятью поколения тех, у кого душа болит?
Тих, хто не мовчить!
Тех, кто не молчит!
Я не хочу ніколи існувати без імені,
Я не хочу никогда существовать без имени,
Я не хочу ніколи засинати у камені,
Я не хочу никогда застывать, как гранит,
Я нікому не буду віддавати ім'я своє,
Я не буду никому отдавать своё имя,
Тим, ким я був, тим я і є!
Тем, кем я был, я являюсь и ныне!
Тим, ким я був, тим я і є!
Тем, кем я был, я являюсь и ныне!
Покоління тих, кому болить,
Поколение тех, у кого душа болит,
Тих, хто не мовчить!
Тех, кто не молчит!
Ми не хочем ніколи існувати без імені,
Мы не хотим никогда существовать без имени,
Ми не хочем ніколи засинати у камені,
Мы не хотим никогда застывать как гранит,
Ми нікому не будем віддавати ім'я своє,
Мы никому не будем отдавать своё имя,
Ті, ким були, ті ми і є!
Теми, кем были, мы являемся и ныне!
Ті, ким були, тими і є!
Теми, кем были, мы являемся и ныне!
Ті, ким були, ті ми і є!
Теми, кем были, мы являемся и ныне!
Ті, ким були, тими і є!
Теми, кем были, мы являемся и ныне!
Х
